Традиції

 Для вас, дівчатка

Український віночок

Віночки – обереги, які зроду-віку були неодмінною ознакою національного українського строю.

Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, здоров’я береже.

Вплітались до віночка багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошок, ромашки.

Всього в українському віночку 12 квіточок і кожна —лікар, оберіг.

Плести віночки — то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети: як плести і коли, як зберігати квіти у вінках. Де відшукати той рецепт, за яким квіти замочували у рослинних соках, аби довший час були свіжими? (А може-котрась молодиця знає, поділіться), тепер віночків майже не плетуть з живих квітів, добирають їх зі штучних. Але й до цих віночків треба ставитися з повагою.

  

Дівчинку завжди по віночку впізнають: Хто вміє віночок вити — той вміє життя любити. Який вінок — такий голосок. І  сором  був  тій  дівчині,  у  якої  стрічки ' пов'язані недбало або не по порядку. В'язати стрічки треба теж уміти і символи їхні знати.

Скажімо, найпершу у віночку — посередині, в'яжуть світло-коричневу стрічку — символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої — жовті — символ сонця, за ними світло-зелені — символ краси і молодості. Потім голубі, сині — символ неба і води, що дають сили й здоров'я, далі в'яжуть жовтогарячу — символ хліба, фіолетову — символ мудрості людини, малинову — символ достатку. В'язали до строю й білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому — місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов'язували. Дівчата, що вплітали у віночок мак, одночасно підв'язували до нього червону стрічку — символ печалі й магічності.

 Люди вірили у силу стрічок. Стрічки оберігали волосся од чужих очей; відмірювались вони за } довжиною дівочої коси і відрізалися трохи нижче коси, щоб її сховати.

Коли дівчинка росла сиротою, то в косу вона вплітала голубі стрічки. І люди під час зустрічі обдаровували таку дівчинку подарунками, хлібом, грошима, тканиною, одягом. Бажали їй стати щасливою та багатою.

  Починали носити віночок дівчатка з трьох років.

Перший віночок для трирічної дівчинки плела мама. Намочувала його у росах, коли на небі сонце зійде, і купала його в росах сім днів.

У цей віночок вплітали чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

У чотири рочки плівся інший віночок. Усі кінчики пелюсток були вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.

А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг думку; крім того, вплітали й волошку.

Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше квіт яблуні вплітали.

  То був цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв: "Мати-яблуне, дядино моя"... та прохав у неї здоров'я і долі дитині.

 У центрі був кетяг калини — символ краси дівочої, далі квітки незабудки ("Я прийшла до ' тебе, роде мій! Не забудь мене"); барвінку, - любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертника. Мак і волошки в українському віночку з'являються лише в XVI—XVII століттях.

То були часи боротьби українського народу а незалежність. Кожна родина когось втрачала у тій борні і розцвіла пролита кров маковою квіткою в українському вінку... Волошка ж слугувала символом прозріння ("де волошка росте, там верба гине").

Крім    "вікових"    віночків,    що    плелися відповідно до віку дитини, на Україні існували і ритуальні, звичаєві, магічні, святкові вінки.  Усього 77 видів вінків — відгомін барвистої пісні матері-Землі.